16 листопада всесвітній день ґудзиків

Про ґудзик ми згадуємо найчастіше тоді, коли він відривається і губиться. Добре, якщо його вдається підловити за тоненьку ниточку і заховати до кишені. А буває й так, що гарні ґудзики хтось знаходить і залишає собі "на щастя" або й збирає цілу колекцію.

Так, приміром, герой роману Юрія Винничука "Цензор снів" мав таке велике захоплення - він потайки відрізав ґудзики з одягу відомих людей, пришивав до них папірчики із написом, кому цей ґудзик належав і коли було його знайдено та тримав свою колекцію у пуделочку (в коробочці), якою вельми пишався.

Що не кажіть, а без ґудзиків було би сутужно. Щоправда, у давні часи також якось обходились і без них: одяг шнурували, окремі деталі зв'язували, закріпляли шнурівками, шпильками, брошками. ґудзик в ті часи був привілеєм багатих і часто виконував більше декоративну функцію, а також демонстрував статус власника. Адже відомо, що прародичами усіх ґудзиків були брошки.

Тепер окрім шнурочків та шпильок часто пришивають замки, липучки, гаплики, кнопки, люверси тощо. Та все ж ґудзики ще довго слугуватимуть нам і будуть не тільки для користі, а й для краси.